|
Лук Chapter7 1 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то ввійшов у Капернаум. 2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав. 3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його. 4 Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили:Він достойний, щоб Ти це зробив йому. 5 Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив. 6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому:Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою. 7 Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає. 8 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу:піди, то йде він, а тому:прийди, і приходить, а своєму рабові:зроби теє і зробить. 9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив:Кажу вам:навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! 10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб! 11 І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. 12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. 13 Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив:Не плач! 14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав:Юначе, кажу тобі:встань! 15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. 16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили:Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм! 17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні. 18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх, 19 і послав їх до Господа з запитом:Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? 20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали:Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи:Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? 21 А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір. 22 І промовив Ісус їм у відповідь:Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули:Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина. 23 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме! 24 А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові:На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його? 25 Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, по палатах царських. 26 На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, аніж на пророка. 27 Це той, що про нього написано:Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує! 28 Кажу вам:Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві той більший за нього. 29 І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, і охристились Івановим хрищенням. 30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христились від нього. 31 І промовив Господь:До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони? 32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть:Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви... 33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете:Має він демона. 34 Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете:Чоловік Цей ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. 35 І виправдалася мудрість усіма своїми ділами. 36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі. 37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, 38 і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила... 39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи:Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця! 40 І озвався Ісус та й говорить до нього:Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав:Кажи, Учителю. 41 І промовив Ісус:Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят. 42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його? 43 Відповів Симон, говорячи:Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому:Розсудив ти правдиво. 44 І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона:Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм. 45 Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно. 46 Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила... 47 Ось тому говорю Я тобі:Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить. 48 А до неї промовив:Прощаються тобі гріхи! 49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе:Хто ж це Такий, що прощає й гріхи? 50 А до жінки сказав Він:Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!
|
|