|
|
Лук Chapter18
1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
2 говорячи:У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала:Оборони мене від мого супротивника!
4 Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе:Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.
6 І промовив Господь:Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?
7 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
8 Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе:Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди:здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав:Боже, будь милостивий до мене грішного!...
14 Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
15 До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 А Ісус їх покликав та й каже:Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.
17 Поправді кажу вам:Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!
18 І запитався Його один із начальників, говорячи:Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
19 Ісус же йому відказав:Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
20 Знаєш заповіді:Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
21 А він відказав:Усе це я виконав від юнацтва свого!
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього:Одного тобі ще бракує:Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив:Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...
26 Ті ж, що чули, спитали:Хто ж тоді може спастися?
27 А Він відповів:Неможливеє людям можливе для Бога!
28 І промовив Петро:От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
29 А Ісус відказав їм:Поправді кажу вам:Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
30 і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.
31 І, взявши Дванадцятьох, промовив до них:Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
32 Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
33 і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!
34 Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
35 І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
36 А коли він прочув, що проходить народ, то спитався:Що це таке?
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38 І став він кричати й казати:Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!
39 А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав:Сину Давидів, змилуйся надо мною!
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
41 Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів:Господи, нехай стану видющим!
42 Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!
43 І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.
|
|