|
|
Йов Chapter9
1 А Йов відповів та й сказав:
2 Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
5 Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
6 Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
7 Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
8 Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
10 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...
11 Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...
12 Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому:що Ти робиш?
13 Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
14 що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
15 я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
16 Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
17 Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...
18 Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...
21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...
22 Це одне, а тому я кажу:невинного як і лукавого Він вигубляє...
23 Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...
24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
26 проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...
27 Якщо я скажу:Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
28 то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...
29 Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
30 Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
31 то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...
32 Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
33 поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...
|
|